23 листопада 1989 р. Городницький монастир був офіційно відкритий, в 1994 отримав статус ставропігіального.

Сьогодні Городницький монастир об’єднує в собі, за традицією стародавньої Церкви, два чернечі товариства: чоловіче Свято Георгіївське та жіноче – на честь ікони Божої Матері ”Втамуй мої печалі”. Обидві громади не лише повністю забезпечують життєдіяльність монастиря, а й активно займаються просвітницькою та милосердницькою діяльністю серед мешканців Городниці. Наприклад, сільські діти завжди з радістю відвідують монастирську недільну школу, а всі літні малозабезпечені жителі цього селища харчуються в цій обителі, жителі і можуть купувати доброякісні сільгосппродукти, вироблені ченцями у підсобному господарстві.

Свято-Георгіївському монастирю вже вдалося відродити повноцінне монастирське життя, і на сьогодні ця обитель є православною святинею, що глибоко шанується, не тільки Житомирщини, а й усієї України. Монстир знаний далеко за межами України. Щороку його відвідують сотні паломників.

Відреставровано Свято-Георгіївський собор. Наприкінці 1980-х років. на місці підірваної церкви преподобного Симеона збудовано однойменну каплицю-вівтар, освячений митрополитом Київським та всієї України Володимиром (Сабоданом), який є Священноархімандритом обителі. Тепер перед нею влітку на великі свята відбуваються богослужіння просто неба.

У 1995 р. було збудовано 2-поверховий кам’яний келійний корпус, в якому в 1997 році освячено теплий храм на честь ікони Божої Матері «Втамуй моя печалі». Цей чудотворний образ, а також частки мощей великомученика Георгія Побідоносця та великомучениці Варвари, преподобних отців Києво-Печерських є святинями обителі.

6 травня 2003 року відбулися урочистості, присвячені 100-річчю освячення Свято-Георгіївського собору, в яких брали участь митрополит Київський та всієї України Володимир (Сабодан), архієреї УПЦ, світська влада.

Почесним гостем монастиря був Предстоятель Польської православної церкви Митрополит Варшавський і всієї Польщі Савва.

Архітектором та проектувальником усіх сучасних споруд є намісник монастиря Архієпископ Олександр.

При монастирі облаштовано велике підсобне господарство (є корови, свині, кури), пасіка, обробляється понад 20 га землі. Сільськогосподарська продукція, що виробляється, йде на годування насельників, а також реалізується місцевому населенню.

Особливою турботою оточені старі ченці та інваліди, яких в обителі постійно мешкає від 5 до 10 осіб. Постійний догляд їх здійснюють насельники монастиря. Є на території своя поліклініка, зубопртезний кабінет, обладнані необхідною апаратурою.

З 2006 року при обителі існує також жіноча чернеча громада на честь ікони Божої Матері «Втамуй моя печалі», яку очолює ігуменя Зоя (Пишна). Сестри організували золотошвейну майстерню.