Верховний суд визначив критерії, за якими релігійна приналежність людини може бути підставою не притягати її до відповідальності за «ухилянство» під час мобілізації. Про це повідомили на порталі “Судова влада України” із посиланням на відповідне рішення Верховного суду, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
«Колегія суддів під час розгляду справи дійшла висновку про те, що свобода віросповідання має зовнішній та внутрішній аспекти. Тому при відмові від служби з міркувань совісті особа має не тільки підтвердити належність до релігійної організації, а й продемонструвати наявність у неї релігійних переконань», – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що особа не підлягатиме відповідальності за ухилення від призову, якщо підтвердить:
належність до діючих згідно з чинним законодавством релігійних організацій, віровчення яких забороняє користуватися зброєю;
щирість переконань не тільки словами, а й послідовними діями.
Наразі повний текст рішення та інші деталі справи не опубліковані, тому невідомо, які саме аргументи щодо релігійних переконань суд вважатиме вагомими.
19 травня 2024 р. Неділя 3 після Пасхи.
Перехідне святкування у Неділю третю після Пасхи.
Православна Церква відзначає день святих жінок-мироносиць як свято всіх жінок-християнок.
Мироносиці — ті, котрі носять миро. Це ті жінки, які в ніч Воскресіння Христового поспішали до Гробу Господнього з миром у руках, щоб за східним звичаєм вилити пахощі на бездиханне Тіло свого Божественного Учителя.
Жінки-мироносиці стояли біля підніжжя Хреста Христового, проливаючи сльози співчуття й утішаючи, як могли, Богоматір, Котра плакала. І навіть в останні хвилини земного життя Христового, коли і Божа Матір, і святий Іоанн Богослов відійшли від Хреста, святі жінки не відступили від Розп’ятого Спасителя. Разом з Никодимом та Іосифом, таємними учнями Христовими, вони брали участь у похованні свого Вчителя. І вони бачили, як це поховання, яке відбувалося поспіхом з огляду на наближення свята єврейської Пасхи, не було завершене виливанням пахощів на бездиханне Тіло дорогого Покійного.
Святі жони-мироносиці в ім’я любові до Господа принесли в жертву всі ті страхи й небезпеки, що супроводжували їх під покровом ночі, коли вони поспішали до дорогого гробу покійного Спасителя. Любов не буває без жертв. Справжня любов — завжди любов жертовна.