Після двотижневого Успенського посту, 28 серпня, православні християни святкують одне з дванадцяти найбільших свят церковного року – Успіння Пресвятої Богородиці.
Свято має подвійний зміст: людська скорбота поєднується з упевненістю в тому, що смерті як знищення і небуття не існує.
Згідно з церковним переданням, в день, коли Богоматір мала відійти у вічність, апостоли залишили місця своєї проповіді та дивним чином зібрались в Єрусалимі, щоб попрощатись з Пресвятою Богородицею та здійснити погребіння її пречистого тіла.
Перебуваючи навколо її ложа, вони були засліплені яскравим світлом, в якому явився Христос в оточенні ангелів та архангелів. У цей момент чиста душа Діви Марії без страждання, ніби уві сні, відійшла до Господа. Іконографічна традиція свята розповідає, що Богородиця віддала свою чисту душу в руки свого Сина і Господа Ісуса Христа, а в цей час з небес лунали звуки ангельських хорів.
В Євангелії не вказано про те, коли саме і де відбулося Успіння Божої Матері, а більшість відомостей про Її земне життя та відхід у вічність залишились з церковного передання від апостолів та їхніх учнів.
Апостоли поховали тіло Божої Матері, згідно з Її бажанням у Гефсиманському саду – в печері, де спочивали тіла Її батьків і праведного Йосифа.
