Євангеліст Матфей так описує Вхід Господній до Єрусалима:
А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів, сказавши до них: „Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив’язану ослицю й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до мене. А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.“ Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив: „Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, – на осляті, синові під’яремної.“ Учні ж пішли і зробили так, як Ісус звелів їм: привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї. Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі. Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: „Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!“ І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: „Хто це такий?“ Народ же казав: „Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.“ Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, і сказав їм: „Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, – ви ж чините з нього печеру розбійників.“ І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх. Первосвященники ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: „Осанна Синові Давида!“ – обурилися і мовили до нього: „Чуєш, що оці кажуть?“ А Ісус відповів їм: „Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та сущих ти вчинив собі похвалу.“ І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.