День пам’яті — 14 вересня (н.с.)

Народився 356 року в Кілікії від бідних батьків. Років до 18-ти Симеон пас овець своїх батьків, потім таємно від батьків пішов до монастиря, біля воріт якого пробув сім днів, даремно просячи собі притулку. Допущений нарешті в цей монастир, він провів у ньому два роки і перейшов до іншого, де ченці відрізнялися більшою строгістю життя. Молодий чернець зробив собі пояс із деревних гілок, які, засохши, кололи та роздирали його тіло. Настоятель зняв з нього цей пояс, але, боячись, щоб приклад самокатування не знайшов наслідувачів, вилучив Симеона з монастиря.

Симеон переселився на висохле дно глибокого озера. Коли його хотіли знову взяти в монастир, він таємно пішов на околиці Антіохії і оселився спочатку в покинутій хатині при підошві гори, а потім на самому верху гори, де оточив свою келію парканом. Залізний ланцюг, одним кінцем прикутий до паркану, іншим був прикріплений до його ноги, так що він не міг виходити за свою огорожу. Єпископ Антіохійський Мелетій велів йому зняти з себе ланцюг: «Можна володіти собою і без кайданів, можна прив’язати себе до діла і місця одним розумом і своєю волею».

Потім Симеон стає всесвітньо відомим як аскет, а й як мудрий духовний наставник. Він умів читати в умах і серцях і зцілювати недуги душевні та частково тілесні. Його дізналися на всьому просторі Римської імперії, а також перси, мідяни, сарацини, ефіопи, іберійці, скіфи, які не мали постійних жител. Імператори писали йому про справи.

У 423 р. він вигадав той рід подвижництва, який називається стовпництвом. Він поставив стовп, твердо укріплений у підставі, але в вершині мав майданчик для стояння і сидіння. На деякій відстані стовп оточував стіну, за яку ніхто не мав права входити. З Симеон, що приходив до нього, говорив з верхнього майданчика, говорив гаряче, пророчо з цілим натовпом, і тихо, лагідно — з самотніми. На майданчику він проводив більшу частину часу, хоча на ньому не було жодних пристроїв для захисту від спеки чи холоду, від вітру та дощу. На стовпі він трудився більше 40 років, віддаючись безперервної молитві. Одного разу, розповідає Феодорит, хтось захотів порахувати, скільки поклонів робить подвижник в один прийом, нарахував їх 1244 року і, втомившись, не продовжував рахунки, а Симеон продовжував класти поклони. У свята святий стояв на майданчику стовпа, молитовно простягши руки, від заходу сонця до його сходу.

Ймовірно, стовп Симеона тільки спочатку складався з одного суцільного товстого деревного стовбура, як він зображений на дуже стародавньому малюнку, недавно відтвореному Боттарі у вигляді гравюри: тут видно верхня половина тулуба подвижника, що тримає один кінець мотузки, до іншого кінця якої хтось поза огорожею стовпа, прив’язує їжу або щось інше, потрібне аскету. Думають, що це – точне зображення стовпа Симеона.

Святий Симеон жив понад сто років і помер під час молитви у 459 році. Його мощі спочивали в Антіохії. Православна Церква у богослужінні, присвяченому святому Симеону, називає його «небесною людиною, земним ангелом і світильником всесвіту».

Молитви

Тропарь, глас 1

Терпения столп был еси, / ревновавый праотцем, преподобне, / Иову во страстех, Иосифу во искушениих, / и безплотных жительству, сый в телеси, / Симеоне отче наш, / моли Христа Бога спастися душам нашим.

Кондак, глас 2

Вышних ищай, нижним совокупляяйся,/ и колесницу огненную столп соделавый,/ тем собеседник ангелом был еси, преподобне,/ с ними Христу Богу молися/ непрестанно о всех нас.