23 листопада 1989 р. Городницький монастир був офіційно відкритий, в 1994 отримав статус ставропігіального.

Сьогодні Городницький монастир об’єднує в собі, за традицією стародавньої Церкви, два чернечі товариства: чоловіче Свято Георгіївське та жіноче – на честь ікони Божої Матері ”Втамуй мої печалі”. Обидві громади не лише повністю забезпечують життєдіяльність монастиря, а й активно займаються просвітницькою та милосердницькою діяльністю серед мешканців Городниці. Наприклад, сільські діти завжди з радістю відвідують монастирську недільну школу, а всі літні малозабезпечені жителі цього селища харчуються в цій обителі, жителі і можуть купувати доброякісні сільгосппродукти, вироблені ченцями у підсобному господарстві.

Свято-Георгіївському монастирю вже вдалося відродити повноцінне монастирське життя, і на сьогодні ця обитель є православною святинею, що глибоко шанується, не тільки Житомирщини, а й усієї України. Монстир знаний далеко за межами України. Щороку його відвідують сотні паломників.

Митрополит Володимир в Городниці

Відреставровано Свято-Георгіївський собор. Наприкінці 1980-х років. на місці підірваної церкви преподобного Симеона збудовано однойменну каплицю-вівтар, освячений митрополитом Київським та всієї України Володимиром (Сабоданом), який є Священноархімандритом обителі. Тепер перед нею влітку на великі свята відбуваються богослужіння просто неба.

У 1995 р. було збудовано 2-поверховий кам’яний келійний корпус, в якому в 1997 році освячено теплий храм на честь ікони Божої Матері «Втамуй моя печалі». Цей чудотворний образ, а також частки мощей великомученика Георгія Побідоносця та великомучениці Варвари, преподобних отців Києво-Печерських є святинями обителі.

6 травня 2003 року відбулися урочистості, присвячені 100-річчю освячення Свято-Георгіївського собору, в яких брали участь митрополит Київський та всієї України Володимир (Сабодан), архієреї УПЦ, світська влада.

Почесним гостем монастиря був Предстоятель Польської православної церкви Митрополит Варшавський і всієї Польщі Савва.

Архітектором та проектувальником усіх сучасних споруд є намісник монастиря Архієпископ Олександр.

При монастирі облаштовано велике підсобне господарство (є корови, свині, кури), пасіка, обробляється понад 20 га землі. Сільськогосподарська продукція, що виробляється, йде на годування насельників, а також реалізується місцевому населенню.

Особливою турботою оточені старі ченці та інваліди, яких в обителі постійно мешкає від 5 до 10 осіб. Постійний догляд їх здійснюють насельники монастиря. Є на території своя поліклініка, зубопртезний кабінет, обладнані необхідною апаратурою.

З 2006 року при обителі існує також жіноча чернеча громада на честь ікони Божої Матері «Втамуй моя печалі», яку очолює ігуменя Зоя (Пишна). Сестри організували золотошвейну майстерню.

Намісник чоловічого монастиря Архієпископ Олександр

Настоятелька жіночого монастиря Ігуменя Зоя