Із життя Владики

Рік 2025, читання Великого канону 3 березня.

Пропонуємо для перегляду підбірку світлин із життя намісник монастиря Архієпископа Олександра. Фотознімки будуть розміщені по роках і вони характеризують різнопланове та насичене подіями життя Владики Олександра.

2009 рік

В очікуванні Високого гостя

Прибуття Блаженнішого Митрополита Володимира

Рукоположення в священство

Свята Трійця

Фото на згадку

15–16 листопада 2008 р. Наречення на єпископа Городницького

2001 – 2008 роки

День Святої Трійці

З духовними чадами

Недільня школа

Прикрашання Хреста

З духівником монастиря схіархімандритом Афанасієм

1980 – 2000 роки

Зустріч Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира

На кліросі

Зустріч з керівниками області та міста

З насельниками монастиря

Новий 1998 рік з Предстоятелем УПЦ

Настоятель Києво-Печерської Лаври Митрополит Павло в монастирі

Перші насельники монастиря, архімандрит Олександр по центру

Головна святиня обителі — Чудотворна ікона Божої Матері «Утамуй мої печалі», написана ченцями на Афонській Горі по благословінню правлячого на той час єпископа Волинського і Житомирського Антонія Храповицького, майбутнього Митрополита Київського і Галицького. Ікона була доставлена в Городницю у 1903 році хресним ходом на чолі з єпископом Антонієм. На іконі зображена Божа Мати, яка правою рукою притримує стопи Предвічного Немовляти. В 1923 році після закриття храму ікона зникла і її місцезнаходження невідоме до 1944 року, коли ікона була чудесно віднайдена і повернута в храм. Відомо багато фактів благодатної допомоги Богородиці.
28 вересня 2018 року Священний синод УПЦ прийняв рішення: «Прославити Городницьку ікону Божої Матері «Утамуй мої печалі», встановити святкування на честь Городницької ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі» 7 лютого. (н.с.)

Дні Страсного тижня

У Великий понеділок церква згадує старозавітного патріарха Йосипа, якого заздрісні брати продали в Єгипет, сказавши батькові, що його розірвали звірі. Поміркований Йосип розглядається як праобраз зрадженого Христа. Також Православна Церква згадує прокляття смоківниці.^[4]^[5] У понеділок Страсної седмиці служиться молебень, що покладає початок церковному чину мироваріння. Миро — це суміш 50 речовин на основі оливкової олії, трав та смол. Миро вважається святинею, зберігається у вівтарі і використовується в таїнстві Миропомазання. Готується миро лише раз у році — з понеділка по середу Страсного тижня, у четвер освячується.

У вівторок Страсного тижня віруючі згадують, як Христос навчав у храмі Єрусалимському і народ вважав Його пророком.

Велика середа (Страсна середа) — день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день згадується євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна «грішниця» вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тут же в душі Юди народився намір видати беззаконній раді Вчителя. Тому в церковній службі в середу прославляється «грішниця» і засуджується зрада Юди. З понеділка по середу Страсного тижня в храмах звершуються Літургії Григорія Двоєслова або ж Передосвячених Дарів^[6]

Особливо важливими вважаються останні три дні перед Великоднем — Великі четвер, п’ятниця та субота. У кожний з них на службах читають уривки з Євангелія, що розповідають про страждання Христа.

У Великий четвер віруючі згадують становлення таїнства причастя Тіла і Крові Христових — євхаристії.
У Велику п’ятницю Ісус був розп’ятий і помер на Хресті, викупивши людські гріхи. Саме тому Велика п’ятниця — найскорботніший день.
У Велику суботу тіло Христа «перебувало в труні», але душею Спаситель зійшов в пекло і вивів з нього душі праведників. Ввечері в храмах розпочинають святкове богослужіння, щоб зустріти Воскресіння Христове.